| Лукаш писал(а) Sat, 09 September 2006 19:29 |
Я разведчик в стане врага... Я актёр в театре жизни...
Я - лицемер, если так понятнее...
|
Лукаш! Ты шоколадный заяц, ты ласковый мерзавец! Нащет нестандартного мышления... Ну был бы я озабоченым 18-летним парнем. Ну что-бы я мог написать? "Хочу секса! Много секса! Трахаться хочу!" - с такими заявлениями я бы вызвал всеобщее сочуствие, восхищение и т.д. Но, к счастью, давно уже прошел тот возраст. В сексе я разочаровался! Любви хочу! Настоящей любви!
Я не перенимаю чужих взглядов на жизнь. Выбираю только то, что мне по душе. Ценю умные мысли. Делаю умозаключения.
Теперь поговорим о старообрядничестве. Вот, реальные факты из жизни индусов:
"Шлюб вважався релігійним і моральним обов’язком людей, його мета – виконання релігійного обов’язку, дітонаро-дження, продовження роду і, нарешті, сексуальна насолода.
Шлюбний вік для чоловіків – не менше 20 років, для ді-вчат – 12 і навіть 8 років.
У ідеальному шлюбі вік нареченої повинен відповідати третині віку нареченого. Вибір нарече-ного чи нареченої залежав від волі батьків, враховувалось становище молодих у варнах і кастах.
Шлюбу передували заручини, до офіційного обряду одруження майбутнє подружжя жило кожний у своїх батьків і часто взагалі не бачили одне одного. Після обряду сватання молоді прямували в дім нареченого, де здійснювалося жерт-воприношення домівці. З настанням вечора вони повинні бу-ли звернути свої погляди на Полярну зірку – символ вірності.
Протягом перших трьох (чи навіть десятьох ) ночей іде-альна подружня пара була зобов’язана зберігати невинність. На четверту ніч чоловік здійснював обряд, сприятливий за-чаттю, і шлюб вважався таким, що набув сили.
Закони встановлювали одношлюбність. Дружині забо-ронялося залишати свого чоловіка і дітей. Навіть злий, розпу-сний, позбавлений благородства чоловік повинен був шану-ватися дружиною.
Ставлення до жінки за вимогою норм етики і законів – двояке. Вона була водночас і богинею, і рабинею, святою і грішницею.
Закони Стародавньої Індії, здебільшого, фіксують статус жінки, навіть заміжньої, як неповноправного суб’єкта права, на якому лежать лише обов’язки перед чоловіком.
Чоловіку дозволялось привести в дім другу дружину, якщо перша мала злостивий норов, була марнотратною, тяж-ко хворою, скандальною, схильною до пияцтва (гл. ІX ст. 80). Дружині було дозволено зрадити чоловіка лише в одному ви-падку: якщо він відлучався в далекі краї і не залишав їй засо-бів для існування, “адже навіть доброчинна дружина, яка му-чилася через нестачу засобів до існування, може згрішити”. Жінка не могла вдруге вийти заміж. Після смерті чоловіка вдова могла стати дружиною брата чоловіка і вести аскетичне життя: харчуватися один раз на день корінням, плодами, кві-тами. Їй не дозволялось їсти м’ясо, сіль, носити прикраси, яс-кравий одяг. Зважаючи на це, вдови часто добровільно схо-дили на похоронне багаття свого чоловіка, здійснюючи обряд “саті” (самоспалення)."
А ты на меня гонишь!