крепись все когдато будет харашо кто ищет тот найдет кто ждет тот всегда на шаг вперед ;)[/quote]
у меня и так все хорошо...я люблю, моя любовь взаимна..у каждого творения своя история...а пишу в основном когда плохо..или ссорюсь с любимым...поэтому может показаться грусновато...но это мои чувства......
посміхайтеся))))життя того варте)))
![[sm30]](/media/forum/images/smiley_icons/super_smilies043.gif)
нутогда все просто замечательно:)
| Чаривная_Я писал(а) Thu, 07 February 2008 22:12 |
крепись все когдато будет харашо кто ищет тот найдет кто ждет тот всегда на шаг вперед ;)
|
у меня и так все хорошо...я люблю, моя любовь взаимна..у каждого творения своя история...а пишу в основном когда плохо..или ссорюсь с любимым...поэтому может показаться грусновато...но это мои чувства......
посміхайтеся))))життя того варте)))
[/quote]
я всегда говорил, что депрессия - самое сладкое состояние для творчества. особенно когда депресссия (или просто дурное настроение) связаны с глубокими чувствами.
Мені так треба ТИ...
Я відчуваю...я тебе знайшла,
вечір - синонім самоти...
Чекаю на тебе, ти маєш прийти...
І ось ти у мережі...зелена квіточка пала,
Палають очі - промінням сонця
І пишем ми звичайнії слова...
Привіт, як справи, що нового?
S смайлик шлемо без тривоги,
А потым пишемо:
усе...бувай...
хоч душа енстерпно кричить - "зачекай",
Ти вирышив нехай все буде так:
Ні фото, ні адрес, ні телефону,
То мабуть серденька маяк:
"Схаменись! В вас не буде спільного дому",
А зараз...я просто чекала...
як то кажуть "зустрічі в реалі"...
Що буде потім??:...я не знаю...
Та то вже буде далі....
Просто чудовий вечір,
Так не було вже давно,
Серце палає як в печі,
Щось там віщує воно,
Знов я боюсь поспишити,
Хибний зробити крок,
Я так боюсь загубитись,
У вирі своїх думок,
Та..знаю, що ти допоможеш,
На тебе надіюсь лиш я,
Ти ж схаменись, зупинися,
Я відчуваю...
Я доля твоя...
Я не зможу без тебе жити,
Це мов істина слова "кохання",
Я не зможу другого любити,
Я твоя - це моє щире зізнання,
Якщо підеш від мене, мій милий,
Я піду за тобою в незнання,
Я покину усе найдорожче,
Я знайду ту стежинку кохання,
...Та боюся, мій рідний, одного,
Що коли я зіб"юся з дороги
помутніє свідомість моя,
І я кану у небуття...
і скажу..що іду я від тебе
то не буде для тебе потреби
зупинити мене, закричати,
Захистити мене ы за руку так ніжно тримати,
бо ти зможеш мене відпустити,
Найстрашніше: ти зможеш без мене жити...
А як хочу я в цім помилятись,
Як я хочу цього не лякатись,
Як же треба мені почути...
що без мене - тобі не бути...
Для когось я просто людина....
Комусь - я усе життя...
Для когось я вічна провина...
Комусь - насолода буття...
Із кимсь, я сувора й холодна...
Для когось - сплетіння добра...
Хто це побачить, подума - мудра...
Знайдеться й той хто скаже - дурна...