StudClub — студентський клуб Полтави
Форум › Литература › Мрійливий смуток

Мрійливий смуток

Автор: Alya · 25.10.2026 17:57 · 5 відповідей · 2 921 переглядів

30.07.2006 09:27
Мрійливий смуток пронизав мене наскрізь…Холодним павутинням проник в усі закутки моєї душі. Я увімкнула музику Боба Марлі. Дивний вибір, скажете ви… І я б сказала. Та варто спробувати. Та музика вмить розганяє той настрій, що створює в нас зима. І я закутана ковдрою, бо немає одягу затишнішого і теплішого. І я така вся…типу зима дістала і все таке. І от я вмикаю шось наприклад ось - “Rock it baby” і переміщаюсь в інший вимір. Там океан торкається кінчиків пальців ніг… я зачиталася якоюсь несерйозною книженцією. Один зовсім не нудний рожевий роман про красуню закохану в мільйонера у якої в фіналі все буде суперово. Я читаю про то як, її обранець примчав до неї на фантастично гарному коні…а вона в своїй фіалковій сукні прогулювалась садом. Я читаю…хвилі торкаються мене ніжно і прохолодно…сонце вже починає припікати… Я відводжу погляд від сторінок – сонце тисячами сонячних зайчиків купається в воді.
На березі, в двох кроках звідси затишний ресторанчик. Там я замовлю собі коктейль. Не з місцевих зазначених в меню. Я хочу коктейль, який роблю вдома коли холодно. З апельсинового соку і кави…є ще один секретний компонент який робить напій смачнющим. І от я буду сидіти провалившись в плетене крісло, підставивши обличчя під струмінь повітря з вентилятора, пити свій коктейль через соломинку. Не білий бармен посміхається мені яскраво білосніжним намистом своєї посмішки. В повітрі лунає “Kinky Reggae” . Я чекаю свого супутника, який після нашої вчорашньої вечірки вирішив виспатися. Коли вже його голод розбудить? Я чекаю… “Get Up Stand Up”. Неуважно гортаю сторінки роману. Я дивлюсь як за вікном сонце стає все яскравішим. До кафушки зайшла весела компашка хлопців в сорочках з великими квітами і смішних капелюхах. Неохоче посміхаюся, і швидко розумію, що ця посмішка зовсім мене не прикрасила. Вони говорять між собою звісно про мене…але я не розумію мови. Сумно. Повертаюся до книги… Бажання пропало читати зовсім. Музика лунає надто гучно -–в садках старовинної Англії ніяк не може співати Боб Марлі! Моє трохи заспане сонечко з’явився в дверях. Зачепив собою шторку з бамбукових кісточок, які у відповідь шось прошепотіли стукаючись між собою. Він йде до мене “Small Axe”. Привітавшись прохолодним поцілунком (і як то йому вдалося в такій спеці?) пішов до барної стійки. Повис на ній якось по-модньому…як в старих голівудських фільмах. Шось чую англійською говорить з барменом… Знав би він, як своєю появою зіпсував тій людині настрій. Він підозрював, що я когось чекаю. Але до останнього мабуть сподівався, що подругу. А не такого засмаглого європейця. Він замовив собі пиво. Величезний спокусливий келих…з росинками вологи на склі. Присівши за стіл одразу почав критикувати моє захоплення рожевими романами. “Put it On”… якось би зара замовити шось поїсти. Він читає мої думки. Ні! Він їх передбачує – бармен вже вкомплектував на таці наш сніданок. Нічого схожого з нашими домашніми сніданками – дивний запах, прикольний смак. Екзотика – одним словом. Шо плануємо на подальший день? “Concrete Jungle”, то мабуть одна з улюблених пісень бармена – він відкрутив її гучніше.
Дивує, тішить те, що мобільник я можу спокійно залишити в готелі. З впевненістю в тім, шо не подзвонить шеф і не викличе зранку на роботу. Раніше я не могла і день витримати без мобільного зв’язку. Я засипала тебе смс-ками. Адже ти був так далеко від мене. Ти їздив до Одеси…чи в Миколаїв. Я сиділа на своїй роботі в холодних стінах в оточенні таких же холодних людей. І коли ти надсилав мені відповідь, моє обличчя набувало посмішки. Тоді я і уявити не могла такої нашої спільної подорожі. Тепер найщасливіша людина на планеті – я! То як титул “Міс Всесвіт”, тіко замість діамантової діадеми в нагороду маю твою посмішку! “Stop that Train” . Пора йти…але не хочеться…ти замовляєш ще два келихи пива. І ми стільки ше тем маєм для розмови! Але навряд чи ми будем говорити. Ми будем обмінюватись поглядами і посмішками… Пригадуючи вчорашній бескінечний вечір. Здається, він почався з того, що пішли до води пірнати в світлячковий штиль. І я опинялась в твоїх обіймах і сміялася від щастя…Ми були там…тільки ми… і нас вже не вабили вогники узбережжя. А-а-а…твій погляд, пронизує мене наче вогняними стрілами…тану…
Знов приємний шурхіт бамбукової шторки і в залі з’являється “Stir It Up” солодка феміна в блакитнім парео. Я розглядаю її з уважністю… Присутні чоловікі в залі заворушилися. Її волосся блискуче чорне ворушить потік повітря з вентилятора, який теж повернув свою голову до неї. Мій супутник також, наче вдруге за ранок прокинувся. Вона замовляє собі сік і сідає за столик в куті. Хм, тобі її там не видно.
Так, я стукаю пальцями по столику в такт пісні… я …почула як дзвонить телефон в коридорі. Якому коридорі?! Тут немає такого!!! … тут?.. Я в своїй холодній кімнаті і все це лиш мої мрії… і в слухавці приємний голос…моєї подруги. “I shot The Sheriff”… остання пісня…йду ставити чайник і повертаюся до дійсності. Я чекаю твоєї смс.
27.02.2007 16:18
А по-моему-прикольно. Я тоже люблю Боба в Марле... [sm30]
Хороший вкус...
28.02.2007 20:58
напоминает Ирэну Карпу...
как то все неестественно это... [sm8]
28.02.2007 21:40
не читала я эту дурочку....мне ее песен хватает!!! и Боба люблю не особо...
R
02.03.2007 15:46
чувственно так... мне нравиться.
Красиво написано, мне даже показалось, что я слышу шум моря [sm64]

Увійдіть, щоб відповісти в темі.