Навіщо людям війна? (Захарчук Наталія)

Часто буває сумно...
Й коли залишаюсь сама,
Я думаю, думаю й не розумію,
Навіщо людству війна?

Коли колоситься пшениця
І повняться соком жита,
Так добре з криниці напиться,
Послухати спів солов'я.

Коли прокидається місто
Й усі на роботу спішать,
До щастя людського так близько,
Що можна рукою дістать.

До матері крихітна доня
Долоньки свої простягає;
До сонечка тягнеться сонях,
І пташечка дзвінко співає.

Крокують на марші солдати,
Веселая пісня лунає.
Хіба це не краще, ніж мати,
Що руки в благанні здіймає?

Хіба це не краще за залпи гарматні,
За вибухи бомб і гармат?
Хіба це не краще за трупи солдатські,
За плач матерів і дівчат?

О люди! Прошу: зупиніться.
Планета Земля вас блага:
Не нищіть себе, схаменіться,
Навіщо людству війна?!