Життя – це коли ти комусь потрібний... (Ричагова Євгенія)
Життя – це коли ти комусь потрібний,
Життя – коли ти віриш в майбуття,
Життя – коли ти віриш в майбуття,
А не тоді, коли навколо маятня,
Коли не скажеш другові: “Ти – вірний”.
Життя ти відчуваєш в жилах,
І хочеться до неба донести:
Спасибі, Господи, Тобі,
Що, я живу, що маю сили.
Спасибі, що дав мені життя.
Нехай живе уся Земля,
Усі дерева, квіти, всі тварини,
Нехай по всьому світу пісня лине.
Нехай ніхто нікого не покине,
Нехай людина буде хоч єдина,
Яка теплом своїм зігріє.
Ось це – життя. Ще люди вміють
Співчувати, вірити, любити
І в цей світ добро нести,
Найщасливішим нещасного зробити.
О, Боже мій, як хочеться мені,
Щоб не було отих стражденних,
Що безневинно страждають на землі,
Яких все топчуть, і щоденно
Не помічають біль і сльози їх страшні!
Страшні, бо оті стражденні лиш існують,
Не маючи надії на життя,
А байдужість інших їх ще більш катує,
Аніж якісь безглузді і пусті слова.
Чи є відмінність між людським життям та існуванням?
Кожен відповість, що так.
Та, що є небо, а що – провалля,
Побачить не кожного душа!
А потім заквітне весна.
Чи принесе тепла,
Чи буде тільки з гір вода?
Мовчить весна. Засина.
Про те й не дума.
Хоче тільки сна...
