Просто так...

Та ні, просто так нічого не буває.

Якщо щось трапилось, хтось щось зробив отже так повинно було трапитись. Отже в своїх думках ти потайки мріяв про це „щось”. Виправдовуватися сенсу немає. Це є певна ідіома. Якщо ти навіть у стані афекту, сп’яніння чи то наркотичного, чи то алкогольного або та будь що, щось робиш, це лиш доказ того, що в реальності ти просто мріяв, думав, сподівався на це. І казати: „в мене іноді буває, коли я сплю/ п’яний/ зморений... я можу щось збовтнути, утнути якусь дрібницю...” а насправді ти не раз замислювався, уявляв собі це „щось” в реал таймі. Чи не так? Просто подумай, на той час коли „щось” відбувалось ти про це шкодував? І чи погодився б ти повернутись у часі щоб „щось” скасувати, відмінити? Чомусь мені здається що ні. Хоча може це тільки я така? Я б повернула час для того щоб подовжити цю мить, щоб завмерти і ще, і ще раз насолодитися моментом. І однаково що в даний час про тебе думають інші, і байдуже, як це все виглядає, головне що ти знайшов себе, що тобі це подобається, що це захоплює, наповнює світлом і радістю, новою енергією.

І все одно що для тебе це „щось”, це може бути будь що. Це можуть бути спогади інваліда про його нестримний політ з даху, як вітер розвівав його волосся, про свободу, хоч на мить, це може бути незабутні обійми людини яку ти більше ніколи не побачиш, це може бути ночівля бід дощем в лісі без будь-якого даху над головою, через забудькуватість, але як це приємно зігріватись разом і відчувати холодний подих вітру намоклому обличчі...

Це „щось” для кожного різне, але воно є, і від нього нікуди не дінешся... ці миті незабутні... можна на людях їх лаяти, казати: „це був не я!!!”, „не дай Боже, щоб таке знов трапилось зі мною!!!”, але в душі, може в її глибинах ви сподіваєтесь, що таке ще трапить і трапиться не раз... просто хочеться знов відчути...але для чого...