Важко давати відповіді на питання, якими мучишся сам.
Рятувати того, кого ненавидиш; відпускати того, з ким хотіла пробути все життя; плекати до надії, коли сам не маєш її; говорити про світло, сидячі в пітьмі; кричати в благанні про тишу; ставити когось на своє місце, до якого так стрімко йшов...
Коли любиш треба прощати, і вміти відпустити, хоча ні серце, ні мозок цього не зрозуміє...як важко, але так буде краще...сподіваюсь...хай він буде щасливий, а я буду рада за нього, хоч він цього і не знатиме...
