Крик души.

Як завжди сидим на парі...
Як завжди,всі хочем спать...
Просто прєподи не знають,
Що на пари нам насрать...
Хтось на парті заліпає...
А хтось дивиться в вікно...
Хтось із голоду здихає...
З"їв би,кажеться ,й гавно...
Хтось тихенько відригнув...
Хтось про все зовсім забув
А куратор другу пару
вже втірає нам фігню...
Хтось у носі колупає...
Хтось на время поглядає...
Хтось на стульчику товчеться,
Бо покакать він бажає...
Хтось там щось собі кричить,
Когось нафіг посилає...
А куратор все галдить...
Тільки нашо,й сам не знає...
Хтось плює собі під парту...
Хтось жувачку приліпив...
Хтось сидить і либу давить...
Просто він,мабуть,дибіл...
Хтось у зошиті малює...
Хтось втикає в потолок...
Хтось під носа щось співає...
Хтось жде довбаний дзвінок...
Та нема дзвіночка того,
Бо він зник десь за моря...
А одна довбана пара,
Длиться більше за життя